Шановні випускники Буковинського державного медичного університету!

У 2019 році  університет святкуватиме 75-річчя. У зв’язку з цим  планується проведення різноманітних заходів, в тому числі і презентації художньо-мистецьких робіт випускників БДМУ.

...

Вікові зміни нирок та наслідки

Вікові зміни нирок та наслідки
Хоча старіння людини — процес фізіологічний, проте він супроводжується наростаючими з віком порушеннями структури і функції багатьох органів і систем організму, пов’язаними з ушкоджуючою дією на нього різних чинників як екзогенного, так і ендогенного походження. Старіння організму розпочинається вже з 40–50-річного віку. Про літній вік говорять у період від 60 до 74 років, а про старечий — від 75 років і старше, після 90-річного віку виділяють період довгожительства.
 
 
 
Хвороби нирок як причина смертності у людей похилого віку посідають 4–6-те місце. Смертність від хвороб нирок у віці 65–74 років та понад 75 років перевищує таку у віці 15–34 років у 50 і 250 разів відповідно. Популяційні зрушення, що відбуваються у другій половині нашого століття, призводять до помітного постаріння населення Землі. Це значно впливає на структуру захворюваності й смертності населення та вимагає, з урахуванням прогнозованої динаміки цього процесу, серйозного посилення уваги до патології старості. Нирки, які відіграють фундаментальну роль у підтримці гомеостазу організму, виконують також специфічні інкреторні та метаболічні функції, вимагають до себе в цьому плані особливої уваги. 
 
Відомо, що з віком наростає обмеження резерву функціональних можливостей нирок. Патологія старіючої нирки формується на тлі її структурних і функціональних інволютивних змін.
 
Показником інволютивних змін старіючої нирки є її атрофія, що проявляється зниженням маси й об’єму нирки. Поверхня нирки при цьому стає зернистою внаслідок западіння її ділянок, що відповідають нефронам, які запустіли й склерозувалися. При розрізі відзначається зменшення величини кіркового шару. При середній масі нирок у молодих людей285 гмаса їх у людей віком понад 80 років зменшується в середньому до210 гу жінок і до180 г— у чоловіків. Прогресування інволютивних змін призводить до зменшення числа клубочків, до зменшення сумарної площі капілярних петель і, відповідно, фільтраційної поверхні клубочків. Клубочкова поверхня нефронів у старечій нирці порівняно з ниркою молодих людей зменшується майже на 40 %.
 
Кількість гіалінізованих клубочків у старечій нирці більша у чоловіків, ніж у жінок.
 
З віком навіть за відсутності артеріальної гіпертензії і проявів атеросклерозу прогресують склеротичні зміни внутрішньониркових судин різного калібру, переважно артеріальних, що не може не впливати на інволюцію нефрона в цілому. У великих судинах склеротичні зміни, розвиваючись переважно ексцентрично, не дуже впливають на просвіт судини. У більш дрібних артеріях (дистальні відділи приносних артеріол клубочків) склероз і гіаліноз судинної стінки можуть значно звужувати їх просвіт, призводячи до зниження як клубочкового, так і перитубулярного кровотоку.
 
Перебудові в літньому та старечому віці піддається й юкстагломерулярний апарат нирки. Гіаліноз приносних артеріол порушує його рецепторну функцію та ренінпродукуючу здатність. Надлишкове відкладення речовини базальної мембрани й міжклітинного матриксу призводить до роз’єднання окремих його функціональних елементів, їх атрофії, перебудови ультраструктури юкстагломерулярних клітин на реніндепонуючий тип обміну.
 
Перші зрушення показників функціонального стану нирок починають виявлятися досить рано, за деяким даними, вже у 20-літньому віці. Вони наростають із кожним наступним 5-річчям, після 35 років за більшістю показників стають вірогідними. До 60 років і більше відзначається виражена депресія показників, що визначають функцію нирок.
 
Зниження кліренсу електролітів у людей похилого віку не позначається істотно на вмісті їх у крові (лише між кількістю калію та віком простежується більш чіткий обернено пропорційний зв’язок). Це пов’язують як із рухливістю регуляторних механізмів електролітного гомеостазу, так і з деяким перерозподілом у старості пулу електролітів між рідинами й тканинами організму, зокрема з підвищенням вмісту в тканинах натрію й кальцію (із чим, зокрема, зв’язували формування старечих артропатій і артеріолосклерозу) та зниженням кількості калію й магнію.
 
З віком нирки піддаються  змінам, які обумовлені порушенням в системі загального та локального ниркового кровообігу.
 
Внаслідок склеротичних змін в судинах з віком, ниркові клубочки (складові частини нефрону), що є структурними одиницями нирки не можуть  забезпечити нормальний функціональний стан нирок  внаслідок погіршення кровообігу в них.  У 80 - річної людини від 30 до 40% нефронів є  склерозорованими.
 
У людей похилого віку обсяг гломеруллярної фільтрації , плазмовий нирковий кровообіг , концентраційна здатність нирок знижуються майже до 50 %.
 
Лікарські речовини, які у молодих екскретуються з сечею, можуть накопичуватися в організмі людей похилого віку через недостатність екскреторної функції нирок.
 
З 185 продуктів метаболізму , що визначаються в сечі людини, щонайменше 60 змінюють концентрацію при старінні .
 
Зменшення здатності нирок концентрувати сечу пов'язано з тим, що склерозування артерій і судин клубочків в кірковому прошарку нирок супроводжується посиленням кровотоку в мозковому прошарку, в прямих артеріолах і утвореною ними мережі капілярів.
 
Наростання кровотоку в мозковій речовині нирок посилює вимивання осмотично активних речовин з інтерстиціального простору мозкової речовини.
 
Зменшення здатності нирок затримувати воду в організмі компенсується посиленням секреції АДГ гіпоталамо- гіпофізарної системою.
 
Підвищена секреція АДГ пов'язана зі зростаючою чутливістю осморецепторів до осмотично активних речовин в крові і тканинній рідині у людини після 50 років.
 
Завдяки зазначеним компенсаторним механізмам, внутрішньосудинний і позаклітинний обсяги рідини організму та їх склад у літніх людей змінені мало.
 
Набряки,які виникають у літніх людей є більш торпідними у лікуванні
 
Стареча нирка поступово втрачає здатність як до адекватної затримки натрію при малосольовій дієті, так і до швидкої елімінації його при надлишкових навантаженнях. Остання обставина може призвести до збільшення в організмі об’єму рідини й артеріальної гіпертонії. У становленні старечої гіпертонії поряд із об’ємними механізмами мають значення симпатична гіперактивність, підвищення вмісту норадреналіну в плазмі.
 
Узагальнюючи все сказане, можна сформулювати такі характеристики старечої нирки:
 
артеріолосклероз, гіаліноз клубочків, дистрофія канальців, склероз інтерстиція;
підвищення ниркового судинного опору;
зниження загального ниркового кровотоку переважно за рахунок кортикального шару при відносно збереженому медулярному;
зниження КФ;
зниження канальцевого транспорту речовин;
зниження осмотичної концентрації й розведення сечі;
порушення гормональної регуляції процесу сечоутворення.
Тому змолоду  необхідно  дотримуватися правильного способу  життя: уникати шкідливих звичок, дотримуватися збалансованого харчування, підтримувати власний імунітет на належному рівні, контролювати артеріальний тиск, уникати переохолодження, у разі виявлення цукрового діабету рекомендовано спостереження нефролога з перших днів постановки діагнозу.
 
Матеріал підготувала професор кафедри внутрішньої медицини та інфекційних хвороб – Лілія Зуб