Інсульт: стратегія і тактика надання медичної допомоги

Інсульт: стратегія і тактика надання медичної допомоги
У червні поточного року, вже восьмий рік поспіль, із Закарпаття стартувала акція «Стоп інсульт 2014». 
 
 Вона проходила у всіх областях України і фінішувала у жовтні низкою масштабних загальноукраїнських акцій, присвячених здоровому способу життя і профілактиці інсультів та інфарктів. Зокрема, під керівництвом доцента кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Васильєвої Наталії Володимирівни 30 жовтня був проведений «круглий стіл» з лікарями-інтернами спеціальностей «Медицина невідкладних станів» та «Внутрішня медицина» на тему «Інсульт: стратегія і тактика надання медичної допомоги».
 Для лікарів-терапевтів важливою була інформація про те, що стратегія груп високого ризику, яка включає в себе виявлення, спостереження і проведення профілактичних заходів у названих групах – це, власне кажучи, робота первинної ланки лікарської допомоги. Саме дільничний, або сімейний лікар-терапевт, який працює з певною кількістю населення на дільниці, повинен вчасно виявляти пацієнтів з гіпертонічною хворобою та іншими захворюваннями серцево-судинної системи, з цукровим діабетом, тощо.
 У світі щорічно реєструється 16 млн інсультів, з якими пов’язано 10% смертей на планеті (5,7 млн осіб щороку). А в Україні кожного року реєструють приблизно 110-120 тисяч інсультів. І, на жаль, смертність від них вдвічі перевищує аналогічні показники розвинених європейських країн. Захворювання серцево-судинної системи є справжньою пандемією, від якої за оцінкою ВООЗ до 2030 року близько 23,6 мільйонів людей помре (головним чином, від хвороб серцево-судинної системи, зокрема інсультів, які, за прогнозами, залишаться єдиними основними причинами смерті). Зважаючи на ці статистичні дані стає зрозумілим, наскільки серйозною є медико-соціальна проблема інсультів. Згідно концепції «час-мозок» допомога при гострих порушеннях мозкового кровообігу має бути екстреною і від злагодженої роботи лікарів служби швидкої медичної допомоги, лікарів приймального, реанімаційного та інших відділень залежить подальша доля пацієнта.