Особливості вакцинації дітей із обтяженим анамнезом

Для запобігання можливих негативних наслідків профілактичних щеплень, необхідно знати, що проводити щеплення потрібно тільки після повної діагностики. Діагностика – це фільтр, який виявляє і відсіює тих, кому не потрібно і не безпечно робити щеплення.

За кілька днів до вакцинації варто:

• проконсультуватися з педіатром,
• обстежити дитину.

Для часто хворіючи дітей обов’язкова консультація імунолога та невропатолога;

дізнатися назву вакцини, якою будуть щепити дитину, від яких захворювань вона захищає, яка схема її введення, хто її виробляє.

Дуже важливо бути впевненим, що вакцинація відбувається у правильний термін. Найбільш раціональним є індивідуальний підбір термінів вакцинації разом з педіатром. Лікар повинен обов’язково врахувати вроджені особливості вашої дитини, необхідність індивідуальної підготовки до щеплення, та запропонує для вас найбільш ефективний графік, в межах рекомендацій ВООЗ.

Дітям з алергічно обтяженим анамнезом:

• необхідне уточнення алергологічного  анамнезу;
• вибір оптимального часу вакцинації;
• подовження інтервалів між введенням вакцин;
• призначення антигістамінних засобів за 2-3 дні до вакцинації та протягом 5-10 діб після неї;
• призначення індивідуальної гіпоалергенної дієти.

Дітям із неврологічною патологією:

• щеплення проводять у період стійкої ремісії, після неврологічного обстеження на фоні протисудомних, седативних засобів;
• призначення жарознижувальних при гарячці дітям, які в анамнезі мали фебрильні судоми;
• при гострих нейроінфекціях щеплення проводять після стійкого одужання (через 3-6 міс. після початку хвороби).

Дітям, які часто хворіють:

• прищеплюються через 2-4 тижні після видужання від останнього епізоду інфекції;
• рекомендовано проводити щеплення у теплу пору року зі строгою ізоляцією на 3-5 діб.

Дітям із тривалим субфебрилітетом:

• вакцинація не протипоказана за умови виключення імунодефіцитного стану (при задовільному стані, нормальних аналізах крові та сечі).

Дітям з імунодефіцитними станами:

• при первинному ІДС протипоказане введення живих вакцин (БЦЖ, поліомієлітної, корової, паротитної);
• вторинний ІДС внаслідок перенесених інфекційних хвороб не є протипоказанням (щеплення проводять через 2-4 тижні після одужання);
• при лікуванні кортикостероїдами вакцинацію проводять через 3 міс. після завершення кортикостероїдної терапії;
• при лікуванні цитостатиками, променевій терапії – через 6 міс. після її завершення;
• тимомегалія не є протипоказанням до вакцинації.

Матеріал підготувала: Наталія Каспрук, доцент кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології