СПІЖЕНКО ЮРІЙ ПРОКОПОВИЧ

СПІЖЕНКО  ЮРІЙ ПРОКОПОВИЧ
Український онколог, засновник Центру онкології і радіохірургії „Кібер клініка Спіженка” АМН України, міністр охорони здоров’я УРСР і перший міністр охорони здоров’я України, народний депутат України двох скликань, президент Фармацевтичної асоціації України
 
Народився 6 червня 1950 року в с. Побірка Теплицького району Вінницької області.
Втративши батька у трирічному віці, юнак всю любов і виховання отримав від матері Феодосії Панфілівни. Щира та працьовита колгоспниця зробила все для того, щоб син отримав гідну освіту.
1967 року Юрій Спіженко вступив до Чернівецького медичного інституту. В Чернівцях, у підвалі будинку батьків дружини Вікторії Володимирівни, оснастив експериментальну операційну, де і пізнавав всі таємниці складної професії хірурга.
„Думаю, що від природи я лідер, тому й став хірургом, бо вважаю хірургів лідерами в медицині, людьми, які приймають рішення”, – згодом говоритиме Юрій Прокопович.
Після закінчення у 1973 року Чернівецького медичного інституту, Ю.П. Спіженко отримав роботу в Бердичівській центральній лікарні. Талановитий геній молодого спеціаліста не міг залишитися непоміченим: вже за рік оперував самостійно.
У віці 25 років Юрій Прокопович займав посаду головного лікаря Іванопільської дільничної лікарні Чуднівського району, згодом – Олевської центральної районної лікарні Житомирського обласного лікувально-санаторного управління.
Лікарська діяльність постійно межувала з громадською та політичною роботою. У 1984 році Юрія Прокоповича призначили завідувачем відділу охо¬рони здоров’я Житомирського облвиконкому.
1986 року Україну спіткала жахлива трагедія. Політики оголосили загальну „мовчанку”, в яку Юрій Прокопович грати відмовився. Ризикуючи посадою заступника міністра охорони здоров’я УРСР, він організував велику прес-конференцію, де розповів всю правду про аварію на Чорнобильській АЕС та її неминучі наслідки.
У 1989 році Ю.П. Спіженко став наймолодшим міністром охорони здоров’я за всю історію існування УРСР.
Протягом 1991–1994 pоків Ю.П. Спіженко обіймав посаду міністра охорони здоров’я України. Видатний управлінець одразу взявся за розроблення життєво важливих законодавчих проектів, що дали старт майбутньому української медицини на вдосконалення та налагодження вітчизняної системи охорони здоров’я. За досить короткий період було досягнуто чималих результатів.
З нуля було організовано фармацевтичну галузь. Ю.П. Спіженко, очолюючи Фармацевтичну асоціацію України, головні зусилля спрямував на захист інтересів членів фармацевтичного ринку, об’єднання практичних фармацевтів, представників фармацевтичної індустрії, науки, координацію їх діяльності й пошук взаємовигідних шляхів розв’язання науково-виробничих проблем.
Буденні клопоти на посаді міністра не стали на заваді науковій роботі. Юрій Прокопович – автор близько 210 наукових праць, зокрема 3 монографій, підручника „Клінічна хірургія”, 16 авторських свідоцтв. Він почесний президент журналів „Ліки України”, „СНІД”; член редколегій науково-практичних журналів „Клінічна антибіотикотерапія”, „Вісник фармації”, „Клінічна фармація”; член наглядової ради Національного фармацевтичного університету.
За плідну багаторічну громадську, наукову та політичну діяльність Юрія Прокоповича нагороджено орденом „Знак пошани” та орденом „За заслуги” III ступеня.
Сучасна медицина України завдячує Юрію Прокоповичу за можливість рухатися в ногу зі світовими лідерами. Він зробив колосальний внесок у стрімкий розвиток вітчизняної онкології, відчинивши для України двері у світ радіохірургії.
 
Випускників твоїх славетні імена/ Т.М. Бойчук, В.Ф. Мислицький, В.Т. Бачинський, В.В. Білоокий, О.І. Іващук,  О.Ф. Кулик, С.С. Ткачук, М.Д. Лютик // Видавництво Чернівці:"Місто".-2014.-с. 240